Міфи про лікування – дискусія та враження

Міфи про лікування – дискусія та враження

Анонсований захід від Гучних Імен – дискусія “Міфи про лікування” відбувся вчора у ФройдХаусі.

Спробувала себе у новій ролі модератора. Розумію, що були деякі моменти, які можна було провести дещо по-іншому, але у цілому враження непогані. Після дискусії частина людей звинуватила мене у тому, що не дала їм повноцінно висловитись, а частина – у тому, що треба було більш різко переривати тих, хто говорив задовго.  

З приводу коротких підсумків після кожного розділу – так, у мене самої була така ідея. Але, по-перше, дискусія якось самовільно перетікала з теми у тему, тому важко було розмежувати їх між собою, а по-друге, у нас і без проміжних підсумків було дуже обмаль часу. Сподіваюсь, що цей досвід стане мені у пригоді. 🙂

Але роль модератора, звичайно, примушує демонструвати толерантність до всього про що говориться. Тому висловити все те, що накопичилось протягом вечора я можу вже тут, не як учасник, а як глядач.

Головний момент, який мене досить давно бентежить і який, на жаль, вчора отримав додаткові докази – відмінності між дослідниками та лікарями. Зараз, звичайно, я говорю не про всіх, сама не люблю подібні узагальнення, але є деяка тенденція. Досліднику цікавояк працює щось (хай це буде препарат, метод), а умовному лікарю часто достатньо факту, що щось спрацювало у його практиці. Ця неперевершена фраза, яку чула багато разів і раніше, і вчора: “Та яка різниця за рахунок чого воно там діє, головне, що моєму пацієнту стало легше”. Звичайно, як-то кажуть “хто на що вчився” і дійсно основна задача лікаря – щоб пацієнт одужав. Але ж ми ніби-то живемо у сучасному світі з доступом практично до всіх джерел інформації про дослідження, з виходами на найавторитетніші бази даних, мета-аналізи та інші масштабні проекти. Коротенький пошук по PubMed чи сайту ВООЗ доступний з майже будь-якого питання та не займає багато часу!

Мені особисто дуже хотілось поговорити про те, як обирати спосіб лікування, чим відрізняються підходи до лікування, що дійшли до нас із древніх часів, сучасні підходи та найновітніші методи майбутнього. Хто про що, а я у тому числі й про клітинну терапію та інші методи, які зараз знаходяться на стадії активних клінічних досліджень. Однак, про майбутнє поговорити так і не вдалось…

Як я це все розумію: є методи які доведено ефективні (та сама доказова, еталонна на сьогодні, медицина), є методи які вже доведено не ефективні, а є ті, що мають перспективу, але за браком часу на дослідження ще не доведено ефективні. З приводу того, що ця доказова медицина у класичній формі також має недоліки – так, звичайно. Більше того (і цьому присвячена велика кількість наукових робіт) навіть найбільш “сухі” статистичні дані у медицині можуть мати суб’єктивний компонент. Однак, у цих підходах хоча б є логіка і коли відбувається збій, помилка, зрозуміти його причину дещо легше.

Я абсолютно впевнена, що ми рухаємось до індивідуалізованого лікування, персоналізованої медицини, у тому числі з залученням клітинних та навіть генних технологій. Але і вони мають під собою чітко аргументовані наукові засади. Якщо є лікувальний засіб – має бути механізм його дії! Це аксіома. Механізм цей може бути який завгодно, але він має бути окресленим. Чому я так причепилась до гомеопата – тому що щиро цікаво ЯК же ж воно діє, якщо стільки людей дійсно цим методом задоволені (до речі, мені один раз у житті лікар виписала гомеопатичний препарат і ефект був слабкий і короткочасний, що тільки впевнило у скептичній позиції). Я б навіть спокійно сприйняла якусь відповідь на межі з езотерикою. Ну скажіть, що так, діючої речовини немає і бути не може з суто фізичних причин, але є певний, не знаю, метафізичний елемент – дух субстанції, що завгодно, але не намагайтесь за відсутності реальних аргументів стверджувати, що це все “теж наука” і застосовувати якісь окозамилювальні терміни. Та сама історія з акупунктурою – нехай собі застосовують, якщо комусь допомагає, окей. Але не треба розповідати при цьому про біологію клітини. Мені, як випускнику кафедри цитології, що прослухав цілий спецкурс “патологія клітини” було боляче чути, що, мовляв, клітина не вміє хворіти, то все тільки плід нашого розуму.  Як на мене, усі ці умовно альтернативні методики мають право на існування, але не потрібно намагатись їх маскувати під науку. Нехай пацієнт добровільно обирає на що йому покластись у питаннях свого здоров’я.

Цікаву інформацію надала і представник сервісу doc.ua. яка трохи прояснила за якими критеріями сьогодні українці шукають та обирають лікарів.

Ось таке загальне враження. Переповідати відповіді експертів по кожному з озвучених питань тут не буду, вже скоро стане доступним відеозапис і ви самі зможете це почути.

Насправді, основна користь від учорашньої дискусії у тому, що на одній умовній сцені були представники дуже різних поглядів і кожен мав можливість висловити свою думку з приводу озвучених питань. Якби не брак часу, можна було б більше “розвернутись”, та поки що вдалось лише окреслити основні думки. Сподіваюсь, що глядачі, які схильні аналізувати інформацію, отримали певний матеріал для інтелектуальної обробки.

Ще раз висловлюю подяку організаторам проекту та сподіваюсь, що подібні заходи будуть відбуватись частіше і збирати ще більшу аудиторію.

Джерело: probioukr.blogspot.com

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *